Восени 2026 року побачить світ фотокнига «Квіти під час війни» — один із результатів дослідницького проєкту «Піклуватися, щоб виживати, виживати, щоб піклуватися» (Caring to Survive, Surviving to Care).
Видання об’єднає фотографії, зроблені учасниками й учасницями дослідження, а також їхні власні історії та роздуми про повсякденне життя під час повномасштабної війни.
За словами дослідниці та інтерв’юерки проєкту Юлії Воротняк, ідея книги виникла з бажання залишити не лише академічний результат дослідження, а й матеріальний артефакт, який дозволить ширшій аудиторії побачити досвід людей крізь їхній власний погляд.
Ми публікуємо тексти, фотографії учасників з їхніми підписами про те, про що ці знімки. Дуже хотілося просто щось мати фізичне в результаті цього проєкту — не тільки дослідницькі, аналітичні тексти. Хотілося зрозуміти, як можна передати ці фотографії, як ними можна поділитися так, щоб донести проблематику до ширших груп, — розповідає вона.
Фотокнига стала можливою завдяки використанню методу фотовойс (Photovoice) — дослідницької методології, яка допомагає людям розповідати про свій досвід через фотографію. Для України цей підхід став новим: команда проєкту вперше застосувала його як повноцінний дослідницький інструмент. Учасники та учасниці отримали одноразові плівкові фотоапарати, пройшли невелике навчання з фотографії та отримали завдання фіксувати те, що є важливим у їхньому повсякденному житті. Після проявлення плівок вони зібралися разом, щоб обговорити кожен кадр.
Найціннішим матеріалом для аналізу були не самі фотографії, а ті розмови й рефлексії, які вони викликали. Кожен показував свої світлини, розповідав, що на них зображено, що відбувалося в його житті в той момент. Це було схоже на перегляд сімейного фотоальбому, але водночас ці історії викликали у інших учасників власні спогади, паралелі та роздуми, — пояснює Юлія Воротняк.
Саме під час аналізу фотографій дослідники помітили несподіваний мотив, який повторювався майже в усіх історіях, — квіти та рослини.
Кількість рослин і квітів була неймовірною. Навіть там, де їх уже не було, люди говорили про втрату — про сад чи клумбу, які залишилися в іншому місці життя. Але захоплення рослинами — на підвіконні, у дворі, навіть у сусідньому дворі чи біля багатоповерхівок — було всюди. Саме тому наша книга й отримала назву «Квіти під час війни», — розповідає дослідниця.
Для багатьох героїв дослідження догляд за рослинами став способом повернути собі відчуття контролю над життям.
Коли доглядаєш за рослинами, одразу бачиш результат своєї праці. Хтось працював на городі, одна з учасниць рятувала кактуси — їй приносили покинуті рослини, а вона їх буквально реабілітувала. Це давало відчуття, що ти можеш щось змінити, що є результатом твоєї роботи. Це надихає. Квіти ростуть і під час війни, і коли її немає, — говорить Юлія Воротняк.
Фотокнига «Квіти під час війни» стане не лише візуальним архівом повсякденності воєнного часу, а й спробою показати досвід людей через їхні власні історії, образи та голоси — так, як цього часто не вдається зробити лише словами.
Переглянути цей допис в Instagram