Війна в Україні має глобальний вимір і трансформувала умови функціонування держав у світі. Йдеться про системні зміни, які проявляються у таких аспектах, як енергетика, продовольча безпека.
Про це в рамках зустрічі представників урядових делегацій в ООН із низки країн та International Peace Institute зазначила директорка Центру соціальних і трудових досліджень, учасниця міжнародної мережі Women’s Network for Dialogue and Enduring Peace, а також дослідниця проєкту “Caring to Survive, Surviving to Care” Ніна Потарська.
Вона запропонувала змінити оптику аналізу війни.
“Замість того, щоб розглядати країни окремо, я пропоную подивитися на війну в Україні як на процес, який вже змінив самі умови функціонування держав”, – наголошує вона.
Так, одним із перших наслідків війни стало руйнування попередньої енергетичної архітектури Європи. Але, за словами дослідниці, зміни значно глибші.
“Змінилася сама логіка вразливості. Енергетика стала не просто економічним ресурсом, а фактором політичної стійкості та соціальної стабільності”.
Це означає, що нові геополітичні загострення — зокрема навколо Ірану — не створюють нову кризу, а накладаються на вже існуючу.
“Країни реагують не з нуля, а зі стану вже виснаженої адаптації”.
Війна також виявила вразливість глобальних продовольчих систем. Україна відігравала ключову роль у постачанні зерна та добрив, і порушення цих ланцюгів мало далекосяжні наслідки.
“Війна показала, наскільки вразливою є сама система продовольчої безпеки”, – каже дослідниця.
Сьогодні, на тлі зростання цін на енергію, цей тиск лише посилюється — особливо для країн, залежних від імпорту.
“Продовольча криза не завершилася — вона перейшла у складнішу фазу”.
Третій аспект — праця та міграція. Мільйони українців і українок стали частиною європейських ринків праці. Це створило нові можливості, але водночас — нові структурні проблеми.
“Ми бачимо парадокс: високий рівень зайнятості поєднується із системним невикористанням навичок”, – наголошує Ніна Потарська.
Люди працюють, але часто нижче своєї кваліфікації. Це впливає не лише на індивідуальні траєкторії, а й на самі ринки праці та соціальні системи.
“Міграція за умов війни — це не лише гуманітарне питання, а структурна зміна економік”.
Окремий акцент Ніна Потарська робить на рівні, який зазвичай випадає з політичного аналізу.
Йдеться про повсякденні практики, як догляд за дітьми і літніми людьми, підтримку домогосподарств, взаємодопомогу у спільнотах
“Саме ці практики стають основою виживання. Втім, вони мають межу. Коли криза затягується, навантаження на них стає надмірним”, – підкреслює дослідниця.
Це означає, що соціальна стійкість не є нескінченною і розподілена нерівномірно.
Війна також змінює політичні та інституційні підходи.
“Посилилася необхідність швидких рішень та гнучкості”, – каже Ніна Потарська.
Водночас під питанням опиняються довгострокові принципи — від нейтралітету до моделей соціальної політики. Нові конфлікти у світі лише підсилюють ці процеси.
Якщо розглядати всі ці процеси разом, стає очевидним: йдеться не про окрему кризу.
“Війна в Україні не просто утворила кризу. Вона змінила базову конфігурацію ризику”, – наголошує дослідниця.
Події в інших регіонах не створюють нову систему, а посилюють уже змінену.
Але попри домінування розмов про геополітику та безпеку, ключові механізми стійкості залишаються на мікрорівні.
“Стійкість формується на рівні того, хто піклується про дітей, утримує домогосподарство, підтримує спільноту”, – каже дослідниця.
Саме цей рівень, за її словами, найменш враховується у політичних рішеннях. Вона пропонує переглянути підходи до реагування на кризи.
“Якщо сучасні кризи взаємопов’язані, то й відповіді на них мають бути взаємопов’язані”.
Зокрема, енергетична політика має враховувати соціальне навантаження, економічні рішення — вплив на повсякденне життя, безпека — включати не лише військовий, а й соціальний вимір.
Досвід України, за словами дослідниці, є не лише прикладом війни, а й джерелом розуміння того, як працює стійкість у світі множинних криз.
“Це досвід не лише про війну, а про те, як улаштована стійкість у світі, де кризи більше не відбуваються по одному”.