Увага дослідницького проєкту «Caring to survive, surviving to care» сфокусована на низових практиках соціального відтворення в Україні, які можуть стати важливою частиною справедливої мирної відбудови.
Однак чи будуть подібні пропозиції почуті? Одна з авторок дослідження Агнешка Фаль-Дутра Сантос у своїй науковій статті «Побудова довіри через турботу: феміністичний погляд на інклюзію в багатоконтурній медіації» розглядає подібні проблеми на прикладі Вірменії, Азербайджану та Грузії. В цих країнах проявилась складність в довірі та взаємодії між офіційними та низовими учасниками повоєнного мирного процесу.
Застосовуючи багатоколійну структуру до свого аналізу, я стверджую, що коли неофіційні та низові (другий та третій шляхи) актори не вірять в офіційний (перший шлях) мирний процес та не підтримують його, виникає критична напруженість, яка загрожує основній логіці мирного процесу, – каже авторка.

Розколи виникали через внутрішню політику країн або ж зовнішній вплив, як, наприклад, спроба прийняття в Грузії закону про іноземних агентів. Чи значна травматизація війною й виникнення на цьому фоні розбіжностей в самих низових спільнотах, як це сталось в Вірменії. Також типовими були спроби маргіналізації пропозицій низових учасників, які суперечили офіційному дискурсу. Опитані жінки-активістки з цих країн зазначали, що в 1990-х та на початку 2000-х років «існували перспективи для зміцнення довіри, було створено багато груп для сприяння діалогу, економічні заходи. Громадянське суспільство брало участь, але це був дуже короткий період».
Водночас авторка приходить до висновку, що навіть у випадку, коли довіри між учасниками процесу і спільного бачення нема, «нам потрібно мислити не лише про мирну угоду, і навіть не просто про примирення ворогуючих сторін, як про кінцеву мету мирного процесу».
Це не означає, що мирна угода ніколи не буває корисною або що вона не може забезпечити цінну основу для досягнення деяких цілей миротворців. Дійсно, мирні угоди залишаються основним способом припинення конфліктів. Однак більш комплексний погляд на безліч просторів і процесів, що розгортаються на місцевому та національному рівнях, у приватній та публічній сферах, корисний для кращого розуміння контексту миротворчості, – каже вона.
