Не існує єдиного визначення феміністичного миру. Навпаки, феміністичні дослідження миру характеризуються «неохайністю, складністю та співіснуючими суперечностями» . Можливо, як не парадоксально, цю відкритість до суперечок, множинності та плюралізму точок зору можна розглядати як один з ключових принципів феміністичного визначення миру – і феміністичний рецепт більш мирного майбутнього.
Про це у статті «До феміністичного миру: уявлення майбутнього без війни» пише учасниця проєкту «Caring to survive, surviving to care» Агнешка Фаль-Дутра Сантос.
Вона зазначає, що феміністичне бачення майбутнього змушує переосмислити саме поняття миру — як складний, суперечливий і багатовимірний процес. Воно дедалі більше критикується так зване «ліберальне миробудівництво», орієнтоване на швидке вирішення конфліктів без аналізу їхніх глибинних причин. Натомість зростає інтерес до більш комплексних підходів, які враховують локальний контекст, повсякденний досвід людей і структурні фактори насильства. Тож мир варто трактувати не лише як результат, а як тривалий процес формування спільного бачення суспільства.
Водночас феміністичний підхід не пропонує єдиного визначення «феміністичного миру». Навпаки, його сила — у відкритості до різних позицій, навіть суперечливих. Вн також не зводиться до формального залучення жінок до переговорів чи врахування гендерного компоненту в політиках. Йдеться про глибші зміни — аналіз і трансформацію владних структур, які відтворюють нерівність і насильство.
Ще один ключовий аспект — увага до повсякденності. Феміністичні дослідниці наголошують, що мир формується не тільки на рівні міжнародних угод, а й у щоденних практиках турботи, взаємної підтримки та солідарності. Водночас насильство також має безперервний характер — воно простягається від приватної сфери до воєнних конфліктів, утворюючи так званий «континуум».
У цьому контексті феміністичне майбутнє передбачає не просто відсутність війни, а глибоку трансформацію суспільства. Йдеться про зменшення ролі мілітаризації, перегляд глобальних безпекових підходів і інвестиції в локальні ініціативи миру. Важливим є також реформування міжнародних інституцій, які часто відтворюють нерівність у розподілі влади.
На національному та місцевому рівнях це означає реальне включення жінок і маргіналізованих груп у процеси прийняття рішень — не формально, а з наданням економічних ресурсів і впливу. Лише через такі структурні зміни можна кинути виклик системному насильству та наблизитися до більш справедливого і сталого миру.