Дослідницький проєкт «Caring to survive, surviving to care» висвітлює щоденні стратегіях та практиках виживання, які українці запровадили, щоб адаптуватися до різних форм насильства, з якими вони стикаються з 2014 року.
Проєкт приділяє особливу увагу практикам соціального відтворення – часто невидимій або невидимій та неоплачуваній або низько оплачуваній праці, необхідній для підтримки життя окремих осіб, сімей та громад.
Керівниця проєкт професорка Елізабет Прюгль розповіла в інтервʼю Агнешці Фаль-Дутра Сантос про перші висновки дослідження.
«З нашого дослідження вже зрозуміло, що обсяг неоплачуваної праці зростає експоненціально під час війни, оскільки руйнуються системи щоденної підтримки», — каже Елізабет Прюгль.
«Але є ознаки значного виснаження, оскільки насильство триває», — наголошує дослідниця.
«Ми виявили, що в плані відновлення України певна увага приділяється «соціальній економіці», що є позитивним фактом. Але переважний акцент у тому, як говорять про соціальну економіку, робиться на залученні приватних інвестицій – часто з-за кордону – та пошуку шляхів комерціалізації охорони здоров’я, освіти та догляду за людьми похилого віку з метою їх фінансування», — зазначає Елізабет Прюгль.
Вона наголошує, що, враховуючи, проблемний досвід інших країн із приватизацією інфраструктури соціального забезпечення, ця тенденція викликає занепокоєння.
Проєкт «Caring to survive, surviving to care» проводить ЦСТД за підтримки SNF & SDC. Повний текст інтервʼю читайте за посиланням.