Яка ймовірність, що ви зазнаєте репресій?

За даними моніторингу протестів, репресій і поступок, який здійснює Центр соціальних і трудових досліджень, за період з квітня по червень 2015 року на кожні 100 протестів в Україні відбулося 57 негативних реакцій. Така кількість репресій на території України, підконтрольній українській владі, є рекордною  за всю практику моніторингу Центру (у розрахунки не включені бойові дії на Сході країни). Насторожують висока частота репресій проти протестів з критикою влади і вимогами люстрації, проти протестів з соціально-економічними та політичними вимогами, а також поблажливе ставлення влади до антикомуністичних протестів, які характеризуються одним із найвищих рівнів насильства. Порівняння з попередніми роками вказує на збільшення частоти репресій у порівнянні з часом правління Януковича навіть для ненасильницьких протестів, а також на згортання позитивних тенденцій кінця 2014 року.

З серпня по грудень 2014 року на кожні 100 протестів припадало 34 репресії, у 2013 році до початку Майдану відбувалося 18 репресій на кожні 100 протестів, а в період Майдану (з 21.11.2013 по 23.02.2014) відбувалося 27 репресій на 100 протестів. Іншими словами, якщо дивитися виключно на цифри, то зараз кількість негативних реакцій на протести вдвічі більша, ніж під час Майдану.

Такі дані самі по собі мають викликати занепокоєння щодо можливості громадян реалізувати своє право на мирне зібрання. Але вони також потребують детальнішого аналізу, щоб зрозуміти, які саме протести громадян наражаються на негативну реакцію. Чи залежить частота репресій від тематики протесту? Чи впливає на рівень репресій політизація протесту та використання насильства протестувальниками?

Отже, якщо ви берете участь у протестах зараз, то на кожну сотню подій отримаєте 57 негативних реакцій з боку влади, правоохоронців, компаній чи інших можливих носіїв влади. Однак, якщо ви не брали участь у сепаратистському ополченні чи діяльності самопроголошеної влади, або якщо правоохоронці не запідозрять вас у цьому, то загроза репресії за участь у протесті суттєво нижча. Виключивши такі протести та негативні реакції з розрахунків, ми отримуємо 37 негативних реакцій на кожну сотню протестів. Якщо ж ви взагалі не долучаєтесь до протестів на підтримку сепаратизму і правоохоронці не запідозрять вас у цьому, то частота негативних реакцій падає до 21 на сотню протестів. Це, здавалося б, добра новина для протестувальників, але рівень репресій проти не пов’язаних із сепаратизмом протестів все ще вищий, ніж до початку Майдану у 2013 році. З іншого боку, ймовірність використання насильства  учасниками таких протестів майже вдвічі вища, ніж перед Майданом.

Якщо ви доєднаєтеся до протестів проти незаконного будівництва, росту цін, проти забруднення довкілля чи з іншими винятково соціально-економічними вимогами, то матимете справу з 17 репресіями на сотню протестів. Як тільки на цих протестах ви піднімете політичні питання – виступите проти центральної чи місцевої влади, вимагатимете люстрації – частота репресій зросте до 28 на сотню,незважаючи на те, що насильство на таких протестах фактично відсутнє і зустрічається лише у 2% випадків. Варто наголосити, що для соціально-економічних протестів із політичними вимогами частота репресій зараз вдвічі вища, ніж при Януковичі у 2013 році до початку Майдану.

Якщо ви вирішите долучитися до протестів проти корупції, перевищення повноважень з боку правоохоронців, порушення громадянських прав чи з іншими питаннями винятково зі сфери захисту громадянських прав і свобод, то зустрінете 20 негативних реакцій на кожну сотню протестів. Якщо ж окрім громадянських прав ви вирішите покритикувати політичну владу, частота репресій зросте до 24 на сотню. Незважаючи на те, що у протестах цієї тематики учасники вдаються до насильства лише у 1% випадків.

Якщо ж ви вирішите виступити проти сепаратизму чи на його підтримку, проти комуністичної ідеології чи щодо інших винятково ідеологічних питань, то зазнаєте репресій з частотою 24 на сотню. Тобто ймовірність зазнати репресій така сама, як і при участі у політизованих протестах на захист громадянських прав і свобод. З тією лише різницею, що рівень насильства у винятково ідеологічних протестах в 31 раз вищий.

Якщо ж ви виступите конкретно проти комуністичної ідеології чи на підтримку сепаратизму, то частка насильницьких протестів з вашого боку фактично однакова – 56% проти 57%. Однак виступаючи проти комуністичної ідеології, ви зазнаєте репресій з частотою 28 на сотню протестів, як і учасники політизованих соціально-економічних протестів, під час яких насильство майже не використовується. Якщо ж ви підтримаєте сепаратизм, або вас запідозрять у його підтримці, то інтенсивність негативних реакцій проти вас буде у 20 разів вища, ніж при антикомуністичних протестах. Безперечно, значна частина цих репресій спрямована проти тих, кого підозрюють у причетності до діяльності самопроголошеної влади та бойовиків на Сході України, а ця діяльність сама по собі носить ультранасильницький характер та не потрапляє в статистику протестів на території під контролем української влади. Однак, зважаючи на недосконалість і очевидні проблеми у функціонуванні правоохоронної системи в Україні, актуальним залишається питання, яка кількість із цих рекордно високих негативних реакцій спрямована проти тих, хто справді взяв у руки зброю і чинив насильство на підтримку ДНР/ЛНР, а хто став жертвою заідеологізованої боротьби з «провокаторами» та «сепаратистами».

Окрім цього, статистика негативних реакцій вказує і на інші проблеми. Перш за все, очевидно, що якщо під час будь-якого протесту учасники почнуть критикувати центральну чи місцеву владу, вимагати люстрації чи піднімати інші політичні питання, ризик зазнати репресій для них зростає. Навіть якщо учасники таких протестів майже ніколи не вдаються до насильства.

По-друге, рівень репресій для багатьох категорій протестів суттєво вищий, ніж за часів Януковича у 2013 році до початку Майдану. Це стосується, зокрема, протестів із соціально-економічними вимогами. Для інших же категорій протестів була позитивна тенденція зменшення рівня репресій наприкінці 2014 року у порівнянні з часами Януковича – у 2013 до початку Майдану. Зараз ця позитивна тенденція зійшла нанівець. Це стосується протестів із низьким рівнем насильства – з винятково соціально-економічними вимогами чи протестами на захист громадянських прав.

По-третє, аналіз окремих ідеологічних протестів чітко вказує на те, що влада і правоохоронці невиправдано поблажливо ставляться до антикомуністичних протестів, кожний другий з яких носить насильницький характер. Частота репресій проти таких протестів не вищий, ніж частота репресій проти майже абсолютно ненасильницьких протестів за громадянські права з політичною критикою.

І, нарешті, сам рекордний рівень негативних реакцій на протести має викликати занепокоєння. Навіть зважаючи на те, що частина цих репресій є реакцією на ультранасильницькі події на Сході країни, за ними можуть стояти і «помилки» правоохоронної системи, жертвами яких можуть стати невинні громадяни. Та й екстремальна частота репресій у відповідь на події на Сході може зрештою призвести до звикання суспільства до такої ненормальної ситуації, коли рівень репресій фактично дорівнює рівню репресій  у ДНР/ЛНР.

 

* Говорячи про ймовірність репресій, ми маємо на увазі, що частота, інтенсивність негативних реакцій на кожну сотню протестів напряму впливає на ймовірність зазнати репресій за участь у цих протестах.

** Репресії або негативні реакції – це практичні дії з боку влади або інших суб’єктів, на яких спрямований протест – ціллю яких є попередити, обмежити або придушити протест. Це, наприклад, судова заборона, арешт, напад, кримінальна справа, адміністративний протокол, викрадення, увязнення, та інше. 

ДОВІДКОВО:

Моніторинг протестів, репресій і поступок проводиться з жовтня 2009 року. Це унікальний проект з систематичного збору інформації про всі (незалежно від тематики та чисельності) протести, репресії та поступки у відповідь на протести, що відбуваються в реальному часі на всій території України на основі моніторингу більше 190 національних, обласних і активістських веб-медіа.

Метою даного проекту, що здійснюється Центром соціальних і трудових досліджень та за підтримки Національного фонду підтримки демократії, є об’єктивне вивчення протестної активності та суспільних рухів в Україні і доведення до відома широкої громадськості цієї інформації з метою захисту права на мирні зібрання та привернення уваги до низових соціально-економічних протестних ініціатив.

Центр соціальних і трудових досліджень – створений у 2013 році незалежний некомерційний центр з аналізу соціально-економічних проблем, колективних протестів, трудових відносин і конфліктів.

Контактні особи: Оксана Дутчак, 050-701-98-71.

Реліз у форматі .doc

Реліз у форматі .pdf

CSLR1_26_Aug_2015 CSLR2_26_aug_2015

Post a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top