Українська гомофобія: хто і як протестує проти ЛГБТ

Андрій Гладун

Коли 26 липня 2015 року Верховний Суд США виніс рішення, котрим легалізував одностатеві шлюби в США,  контраст з Україною був разючий. За 20 днів до того в Києві зі скрипом вдруге пройшов ЛГБТ-прайд під назвою Марш Рівності. Правоохоронців та крайніх правих  під час акції було більше ніж самих учасників, а короткий марш закінчився нападами на активістів в дворах та сутичками ультраправих з міліцією. Питання прав ЛГБТ вже тривалий час асоціюється з конфліктами та насильством, і цього року, напередодні Маршу Рівності ми вирішили розглянути специфіку подібних протестів у попередні роки. Про це далі у статті.

Наскільки Україна гомофобна?

Згідно з резонансним опитуванням фонду Геллапа, в США в 2015 рекордні 60% громадян підтримували зрівняння у статусі гомо- та гетеро сексуальних шлюбів. На відміну від Сполучених Штатів, де з середини 90-х громадська думка все більше схилялась в бік ЛГБТ, українське суспільство в останні роки ставало все більш гомофобним.

LGBT

Частка згодних з твердженням «Геям та лесбійкам слід дозволити жити так, як вони вважають за потрібне» . Відповіді «погоджуюсь» і «повністю погоджуюсь», та «не погоджуюсь» і «зовсім не погоджуюсь» згруповані.  Джерело: European Social Survey 2004-2012. Дані зважені. Похибка з ймовірністю 95% не перевищує 2,1% (2012), 2,3% (2010 і 2008), 2,2% (2006 і 2004). Response rate становить 59,1% (2012), 64,4% (2010), 61,5% (2008), 66,4% (2006), 66,6% (2004).

Більш-менш систематично відслідковувати ставлення до ЛГБТ в Україні дозволяє Європейське соціальне дослідження. Згідно з його даними, найбільше опитаних – 30,2% – погоджувались з твердженням що геям та лесбійкам слід дозволити жити так, як вони вважають за потрібне, у далекому 2004 році. До 2010 року не відбувалось значних змін в ставленні до ЛГБТ, різниця між роками часто була в межах похибки. Досить багато респондентів в взагалі не мали відповіді на питання або обирали «проміжний» варіант.

Однак, між 2010 та 2012 частка незгодних з твердженням зросла майже на 9% до рекордних 45% відсотків. Це зростання відбулось здебільшого за рахунок категорії «зовсім не погоджуюсь». При цьому слід зазначити, що йдеться навіть не про легалізацію одностатевих партнерств, а швидше про відсутність втручання в особисте життя геїв та лесбійок. За умови, якщо ситуація не змінилась суттєво з 2012 року, Україна сьогодні є дуже гомофобною. На жаль, новіші дані Європейського соціального опитування для України відсутні.

Консервативні протести

Що відбулось між 2010 та 2012 роками? В 2011 році депутатами провладних та опозиційних партій спільно був зареєстрований законопроект №8711,  що мав би заборонити «пропаганду гомосексуалізму». Невдовзі з’явились ще два аналогічні законопроекти, котрі були подані депутатами від Партії Регіонів. Визначення пропаганди в них було напрочуд нечітким і всі вони зазнали різкої критики правозахисників та міжнародних організацій. Появу цих законопроектів в той момент важко пояснити чимось конкретним, окрім бажання відвернути увагу від соціально-економічних проблем.

Питання одностатевих стосунків було різко політизоване через появу законопроектів: ЛГБТ організації почали протестувати проти їх прийняття, консервативні НУО, релігійні організації та крайні праві – за. При цьому, в період до 2014 року в протестах проти ЛГБТ окремо одне від одного брали участь і російські, і українські націоналісти. Ймовірно, саме увага до вищезгаданих законопроектів та пов’язані з ними традиціоналістські аргументи змінили громадську думку в цей період.

Кількість протестних подій проти ЛГБТ за роками та кількістю протестувальників

Кількість протестувальників

2011 2012 2013 2014 Квітень- грудень 2015

Всього

<10

2

6 3 1 7

19

<100

2

12 22 6 8

50

<1000

2

5 17 1 2

27

<10000 2 1

3

<100000 1

1

Невідома

3

5 8 6 8

30

Всього

9

29 52 14 26

130

Слід зазначити, що консервативні протести були більш численними та мобілізували більшу кількість учасників ніж протести за права ЛГБТ. Так, у 2012 та 2013 роках відбулось 29 та 52 протести проти ЛГБТ, відповідно. При цьому, в ці роки відбулось лише 10 та 13 акцій за права ЛГБТ. До 2015 року жодна акція на захист ЛГБТ не збирала більш ніж 1000 учасників. Єдиним винятком був протест, що стосувався підпалу кінотеатру «Жовтень» у 2014 році, він зібрав більш ніж 10 тисяч людей. Але і це був виняток, котрий скоріше підтверджував правило: ймовірне гомофобне підґрунтя нападу хвилювало меншість протестувальників.

Кількість протестних подій за права ЛГБТ за роками та кількістю протестувальників

Кількість протестувальників

2011 2012 2013 2014 Квітень- грудень 2015 Всього

<10

3 6 1 4

14

<100

2

3 5 3 3

16

<1000

4

4

<10000

1

1

Невідома

2

4 2 2

10

Всього

4

10 13 7 11

45

В період конфліктів навколо законів про «пропаганду» гомофобні протести були здебільшого ненасильницькими та проходили у формі маршів та демонстрацій, з переважним домінуванням релігійних та консервативних організацій на кшталт «Любов проти гомосексуалізму» чи «Рух чистих сердець». Були, звісно, і винятки, як, наприклад, напад на організаторів гей-прайду в 2012 році, здійснений крайніми правими (сам прайд в той рік був скасований). Однак, навіть під час першого в Україні прайду в 2013 році серед опонентів була велика частка представників релігійних організацій. Згодом ця ситуація змінилась, і крайні праві вийшли на передній план.

Насильство та гомофобія

Попри те, що консервативна риторика намагається зобразити ЛГБТ-активістів як агресивну меншість, що насильницьким шляхом проштовхує власні погляди, реальність прямо протилежна: усі протести за права ЛГБТ з 2011 року були мирними і конвенційними, тобто відбувались у формі мітингів, демонстрацій чи символічних акцій*.

Кількість протестних подій проти ЛГБТ за роками та тактикою протесту**

Тактика

2011 2012 2013 2014 Квітень-грудень 2015

Всього

Конвенційна

7

22 46 4 7

86

Конфронтаційна

2

2 2 3 5

14

Насильницька

5

4 7 14

30

Всього

9

29 52 14 26

130

Протести проти ЛГБТ не можуть похвалитись подібним мирним характером.  За винятком 2011 року, щонайменше кілька з них мали насильницьких характер щороку.

При тому, що найбільше протестів проти ЛГБТ в абсолютних числах відбулось у 2013 році, у 2014 та 2015 роках щонайменше половина протестів були насильницькими. Насильницькі протести не обов’язково означають безпосередню шкоду людям, адже ця категорія включає в себе і насильство проти майна як, наприклад, підпали. Однак, якщо розглянути реальну кількість постраждалих, то контраст між 2015 та попередніми роками разючий. Якщо з 2011 по 2013 роки всього 3 людини зазнали ушкоджень внаслідок гомофобних нападів, то в одному лише 2015 році таких було вже щонайменше 20 осіб. Найбільше постраждалих було після Маршу Рівності у 2015 році, але відсутність публічних акцій не гарантує відсутності насильства.

Наприклад, в липні 2015 року член Правого Сектору Олег Куцериб разом зі своїм сином на вулиці побили двох хлопців, котрих вони запідозрили в гомосексуальності. Про це Куцериб публічно написав на своїй сторінці у Facebook.  У серпні того ж року члени Правого Сектору та Автомайдану зірвали гей-вечірку в клубі у Кривому Розі, мотивуючи це можливою присутністю там неповнолітніх. Вони закидали приміщення димовими шашками та побили одного з учасників.

Не завжди можливо встановити учасників насильницьких протестів, особливо якщо мова йде про напади невідомих. Однак, поясненням зростання агресивності протестів проти ЛГБТ може бути підсилення крайніх правих на фоні війни, підживлене націоналістичними настроями. Участь крайніх правих загалом пов’язана з більш насильницькими типами протестів, а в останні роки саме крайні праві відіграють все важливішу роль в протестах проти ЛГБТ, на відміну від консервативних та релігійних організацій. Ще одним чинником підсилення крайніх правих може бути заборона КПУ та фактичне зникнення російських націоналістів. В період до 2014 року усі ці організації брали участь у протестах проти ЛГБТ, але у 2015 році гомофобія фактично стала прерогативою українських крайніх правих.

Учасники

2011 2012 2013 2014 квітень- грудень 2015

Всього

Українські націоналісти

3

8 5 2 14

32

Російські націоналісти

9

1

10

Старі ліві

6

1

7

Релігійні організації

1

6 10 1 2

20

Невідомі

4

2 3 5

14

Всього протестів

9

29 52 14 26

130

Кількість протестних подій проти ЛГБТ за роками та учасниками. Кілька організацій можуть брати участь в одному протесті.

Що далі?

Громадська думка щодо ЛГБТ цілком може змінитись. У 2013 році опитування, проведене центром соціальних експертиз ІС НАНУ*** показало, що респонденти, що особисто знайомі з представниками ЛГБТ більш схильні підтримувати розширення їх прав. Таким чином, чим менше геї та лесбійки приховуватимуть свою сексуальну орієнтацію від найближчого оточення, тим ймовірніше, що більша кількість осіб  змінить своє ставлення, оскільки їх уявлення про ЛГБТ формуватиметься на основі особистого досвіду спілкування, а не стереотипів. З іншого боку, ці дані слід сприймати з обережністю, оскільки ми не можемо виключати те, що ЛГБТ розкривають свою орієнтацію здебільшого тим особам, що від початку налаштовані більш позитивно.

Протести проти ЛГБТ, з іншого боку, стають все більш небезпечними. Ця небезпека стосується не лише самих меншин, а й суспільства загалом. Прикладами можуть слугувати підпал кінотеатру “Жовтень” або окремі напади представників ультраправих організацій на осіб, що здались їм гомосексуалами через зовнішність або поведінку. Подальша ескалація гомофобного насильства де-факто ставитиме під сумнів монополію держави на застосування сили, оскільки до недавнього часу вона практично не зустрічала серйозної реакції правоохоронців. За умови, якщо держава не буде здатна впоратись з ультраправим насильством, це може мати серйозні наслідки, і не лише для ЛГБТ спільноти.

Примітки

Єдиним винятком є одне повідомлене графіті, що вважається конфронтаційною дією.

** Тут і далі: конвенційні – відомі і загальноприйняті форми протесту, які не здійснюють безпосередній тиск на цілі протесту, наприклад, пікети, мітинги, демонстрації, перформанси; конфронтаційні – протестні дії, що передбачають безпосередній тиск на цілі протесту («пряма дія»), але не супроводжуються завдаванням безпосередньої шкоди людям або майну, наприклад, блокування, перекривання руху, страйк, голодування; насильницькі – протестні дії із завдаванням (або погрозою завдавання) безпосередньої шкоди людям або майну, наприклад, побиття або вандалізм. Детальніше з методологією моніторингу протестів можна ознайомитись тут.

*** Відсоткові дані, що наведені у опитуванні, мають викривлення. Згідно з методологією, було опитано по 100  респондентів у 8 різних регіонах України. Оскільки регіони різні за чисельністю населення, ймовірність потрапляння у вибірку різниться для респондентів з різних регіонів. В такому випадку мала б бути застосована процедура зважування при об’єднанні даних з різних регіонів. В  звіті дослідження не вказано про застосування цієї процедури, тому подача результатів є некоректною. Саме з цієї причини дані опитування не наводяться в цій статті.

Top