Репресії державних органів проти протестів у квітні-серпні 2015 року

За даними моніторингу протестів, репресій і поступок, що проводився Центром соціальних і трудових досліджень, кількість репресій проти протестів в Україні минулого року збільшилась.

За визначенням експертів Центру, репресії або негативні реакції – це практичні дії з боку влади або інших суб’єктів, на яких спрямований протест, – з метою попередити, обмежити або придушити протест. Це, наприклад, судова заборона, арешт, напад, кримінальна справа, адміністративний протокол, викрадення, ув’язнення та інше.

Дані аналізу¹, проведеного експертами Центру соціальних і трудових досліджень, свідчать про те, що, починаючи з періоду Євромайдану, спостерігається тенденція до збільшення репресивної діяльності державних органів (детальніше про репресії загалом – у звіті на цю тему).

А в квітні 2015 року вона сягнула пікової позначки – тоді кожен третій протест було репресовано судовою системою або прокуратурою. Загалом у квітні-серпні 2015 року майже кожен четвертий протест зустрічає негативну реакцію з боку судів та органів прокуратури. Кожний десятий протест зазнав репресій з боку поліцейських/міліцейських органів і майже кожен десятий – з боку представників міліції/поліції, які безпосередньо присутні на протесті.

Для порівняння, у 2014 році суди та органи прокуратури репресували лише кожен сьомий протест, а міліція/поліція на вулицях втручались лише у кожен двадцятий.

Слід зазначити, що значна частина цих репресій спрямована проти тих, кого підозрюють у причетності до діяльності самопроголошеної влади та бойовиків на Сході України, а ця діяльність сама по собі носить ультранасильницький характер.

Якщо не брати до уваги протести на підтримку від’єднання/федералізації, щодо яких правоохоронці, правоохоронні органи, суди та прокуратура займають випереджаючу тактику, здійснюючи більше репресій, аніж відбувається протестів, то ситуація виглядатиме дещо інакше. Зокрема кількість репресій з боку судів та органів прокуратури зменшується з 24 на сотню протестів до 8. Щодо дій міліції/поліції та міліцейських/поліцейських органів, то кількість репресій з їхнього боку також зменшується майже у два рази, якщо виключити з розрахунків реакцію на протести за федералізацію/від’єднання у квітні-серпні 2015.

Втім, навіть без протестів за від’єднання або федералізацію, загальна тенденція до підвищення кількості негативних реакцій з боку правоохоронців, правоохоронних органів, судів та органів прокуратури залишається.

Якщо виключити з розрахунків акцій за федералізацію/від’єднання, збільшується питома вага репресій з боку міліції/поліції та міліцейських/поліцейських органів серед всіх репресій квітня-серпня 2015 року. Найчастіше міліція/поліція, присутні на протестах, здійснюють арешти, обмеження руху, розмежовують конфліктуючі сторони протесту та проводять обшуки. Окрім цього, силовики вдаються до перешкоджання проведенню, зриву акцій, обмеження руху протестувальників – і більше половини таких дій не стосуються протестів за відділення/федералізацію.

На відміну від 2014 року, правоохоронці значно рідше використовують насильницькі методи, що безпосередньо завдають фізичної шкоди протестувальникам (такі як, наприклад, побиття, напад). За даними моніторингу, проведеного Центром, у звітний період 2015 року² силовики лише 3 рази вдавались до таких дій. Для порівняння: у 2014 році було зафіксовано 40 випадків насильства правоохоронців щодо протестувальників (37 з них не стосувалися протестів на підтримку федералізації/сепаратизму).

Що ж до судової системи та органів прокуратури, то вони переважно займаються відкриттям кримінальних справ та ув’язненням/взяттям під арешт. Як мінімум половина кримінальних справ та  83% ув’язнень пов’язані з підтримкою від’єднання/федералізації. Цей факт, разом з майже подвійним збільшенням, у порівнянні з 2014 роком, кількості судових репресій, свідчить про широке застосування правових заходів щодо прихильників федералізму/від’єднання на території, підконтрольній українській владі, з метою попередження прямого насилля.

Однак тут виникає загроза використання шаблонного звинувачення у сепаратизмі як інструменту політичних розправ з опозицією та іншими економічними й політичними гравцями, а також загальної загрози правам і свободам в умовах зростання кількості негативних реакцій на протести.

[1] З розрахунків виключені території під контролем ДНР/ЛНР з серпня 2014 року, а також АР Крим та Севастополь з березня 2014 року.

[2] Квітень – серпень 2015 року (дані за січень – березень ще опрацьовуються).

Матеріал підготовлено спеціально для УМДПЛ