Протести, перемоги і репресії в Україні, 2009-2010

Зміст

Методологія (Володимир Іщенко, Наталя Іщенко)
Розділ 1. Загальний аналіз протестної активності в Україні (Наталя Іщенко, Володимир Іщенко, Марина Шпікер)
Розділ 2. Робітничі протести (Оксана Дутчак)
Розділ 3. Антизабудовні протести (Володимир Іщенко)
Розділ 4. Політика памяті «знизу» (Володимир Іщенко)
Розділ 5. Протести на захист громадянських прав (Марина Шпікер)
Розділ 6. Екологічні протести (Наталя Онищенко)
Розділ 7. Студентські протести (Дарина Коркач)
Розділ 8. Протести на захист прав дрібних підприємців (Марина Шпікер)
Замість висновків

Протести, перемоги і репресії в Україні: результати моніторингу, жовтень 2009 – вересень 2010. /За ред. В.Іщенка. – К.: Центр дослідження суспільства, 2011. – 64 с.

Представлені в цьому звіті дані є результатом першої в Україні спроби систематично збирати інформацію про всі (незалежно від тематики та чисельності) фактичні протестні дії, їхню форму, учасників, цілі, вимоги, місце і час проведення і т.д., що відбуваються в реальному часі на території нашої країни і про які зявлялися інформаційні повідомлення у веб-медіа.

Чим наше дослідження відрізняється від інших? Протести та суспільні рухи в Україні, на жаль, досліджуються значно менше, ніж у західних країнах, однак це вже не цілковита terra incognita. Наприклад, соціологи часто задають питання, чи збираються люди брати участь у тих чи інших формах протесту або чи брали вони участь у тих чи інших протестах за певний період часу, що минув. Такі опитування надають інформацію про декларативну готовність до протесту або ж дають можливість оцінити поширеність участі населення в окремих протестних подіях чи то формах протестів у минулому. Особливо цікаві суспільні рухи, протестні кампанії або події можуть ставати обєктом глибшого дослідження на основі спостережень під час акцій або зборах, ретельного аналізу публікацій у ЗМІ, листівок і веб-сайтів протестувальників, глибинного інтервювання активістів, їхніх прихильників або опонентів. Зрозуміло, що далеко не кожен протест зможе потрапити у фокус такого інтенсивного дослідження: про «помаранчеву революцію», наприклад, уже написані книжки і десятки статей, але більшість протестних подій так і лишаються в тіні, майже невідомі ані більшості науковців, ані широкому загалу. Деякі ж явища стають предметом тривалого моніторингу, наприклад, ксенофобські напади та інші порушення прав людини. Однак правозахисники та активісти, що здійснюють такі моніторинги, не завжди роблять це за допомогою продуманої та ретельно застосовуваної методології.

Повідомлення ЗМІ часто використовуються як джерело даних про протести у міжнародних дослідженнях суспільних рухів, а аналіз протестних подій (protest event analysis) на основі таких даних є визнаним методом. Безумовно, як і решта згаданих методик, вона має свої недоліки. ЗМІ можуть викривлювати інформацію або й цілковито замовчувати певні протести через політичні упередження, обмеження формату, відсутність достатньої, на думку журналістів, сенсаційності в протестних подіях і т.п. Однак існує багато способів подолати ці вади, зокрема, через збільшення кількості джерел моніторингу та включення ЗМІ різних типів, не тільки національних, а й локальних, не тільки мейнстрімних, а й активістських. З іншого боку, ЗМІ – це хоча й далеко не ідеальне джерело інформації про протестні події, але воно є доступним та дозволяє охопити справді широкий спектр подій, а не лише окремі протести.

Поставити спостерігача у кожному населеному пункті України для відслідковування протестів та надання невикривленої інформації має змогу хіба що держава. Однак наявна інформація про мирні зібрання від Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України представлена лише в дуже узагальненому вигляді, до того ж, вона не включає нелегальних та непроанонсованих заздалегідь акцій.

Отже, у вересні 2009 р. Центр соціальних і трудових досліджень розпочав проект Ukrainian Protest and Coercion Data (UPCD). Збір даних здійснювався волонтерською групою Центру соціальних і трудових досліджень за допомогою студентів кафедр соціології та політології Національного університету «Києво-Могилянська академія». Представлені у звіті дані охоплюють період 12 місяців з 1 жовтня 2009 р. по 30 вересня 2010 р.

Цілі проекту не включали перевірку низки чітко окреслених гіпотез, натомість нашим завданням було створення публічної бази даних, що могла б використовуватися для різноманітних досліджень протестів, суспільних рухів та їх взаємодії з державою в Україні. Іншим завданням UPCD було зробити низові протестні ініціативи більш помітними для широкої громадськості, журналістів, науковців та політиків. Як ми побачимо нижче, більшість протестів через соціально-економічні проблеми здійснюються неформальними ініціативами без жодної підтримки політичних партій та формальних неурядових організацій. Піднімаючи нагальні соціальні проблеми, вони лишаються розпорошеними, локальними, без ресурсів та впливових союзників, поза увагою провідних ЗМІ, часто навіть не володіють інформацією про аналогічні ініціативи, що борються з дуже схожими проблемами в інших містах і областях України, та їхній досвід перемог і поразок.

Таким чином, ми розглядаємо збір, узагальнення, аналіз і поширення інформації про протестні події не тільки як дослідницьку задачу, а й як один з необхідних перших кроків у налагодженні горизонтальних мереж солідарності та довіри задля створення масових і потужних рухів на захист базових соціальних прав мешканців нашої країни. У дусі публічної соціальної науки, розвиток якої є однією з головних задач Центру соціальних і трудових досліджень, наукове пояснення не є самоцінним, а, в першу чергу, є засобом і поштовхом до прогресивних змін у суспільстві.

Завантажити звіт Протести, перемоги і репресії в Україні, 2009-2010