Оподаткування в Україні. Приховані ресурси

Олександр Кравчук, Олександр Одосій

В умовах розгортання нового витка економічної кризи, яка загострилась в Україні з початку 2014 року, гостро постає питання пошуку інструментів для забезпечення сталого розвитку країни. Особливо – після втрати ресурсної бази промислово розвинутих східних регіонів, які давали значну частину податкових та валютних надходжень. І якщо говорити всерйоз про революційні зміни без корінної перебудови системи господарювання не доводиться, то необхідно, принаймні, ставити питання про зростання впливу держави на економічні процеси — для зменшення соціальної нерівності, забезпечення основ розвитку суспільства в майбутньому. Розглядаючи ймовірності значущих економічних змін, неможливо обійти увагою систему перерозподілу національного доходу. Одним із основних інструментів тут виступає система оподаткування. В цьому ключі актуальним є дослідження основних галузей, які створюють додану вартість в Україні та рівня податкового навантаження на відповідні підприємства. Тому ми спробуємо дослідити потенційні сегменти національної економіки, в яких створюються надприбутки з імовірним ухиленням від їхнього оподаткування за рахунок використання різноманітних мінімізаційних, офшорних схем тощо. І, звісно, нас цікавить і пропонування на основі такого аналізу можливих змін в сучасній податковій політиці, для встановлення справедливішої (з суспільної точки зору) системи оподаткування. Для цього дослідимо структурні зміни в обсягах виробництва за галузями, порівняємо ці тенденції з обсягами податкових надходжень від кожної з них, а також розглянемо можливість зміни податкового тиску на експортноорієнтовані «сировинні» сектори економіки, які все більше домінують в Україні.

Проаналізуємо спершу структуру галузей виробництва в Україні впродовж останнього десятиріччя (табл. 1).

Як бачимо з таблиці, протягом останніх років зберігається тенденція переходу від галузей з високою доданою вартістю (скорочення частки переробної промисловості з 19,1% до 13,1% за останні 10 років) до таких сфер як агропромисловість, сектор послуг (торгівля, ремонт, операції з нерухомістю тощо), зменшується роль реального сектору економіки. Цікаво відмітити скорочення частки будівництва після завершення інвестиційного буму в Україні 2007 року (максимум 4,9% ВВП), який і надалі, можна прогнозувати, буде зменшуватися внаслідок скорочення кредитування (переважно валютного), що й забезпечувало високі темпи розвитку цієї галузі.

Загалом такі тенденції відповідають загальній логіці вбудовування України до світового ринку на правах постачальника сировинних ресурсів, яка залишалася незмінною протягом останніх двох десятиріч [Кравчук, 2015]. Не вдаючись до глибокого аналізу причин таких процесів, зазначимо лише, що це відбувалося на фоні стрімкої реставрації капіталізму в його «дикій» формі. Небажання місцевих еліт будувати життєздатний державний проект, навіть у рамках нав’язаної ззовні моделі, вилилось сьогодні в обмеження незалежності внутрішньої і зовнішньої політики та призвело до закриття або перерозподілу бізнесів місцевого олігархату.

Табл. 1: Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту за видами економічної діяльності у 2001-2013 роках, %

1

Джерело: розраховано на основі даних Держкомстату України та НБУ.

Проте, «маємо те, що маємо», і потрібно розуміти, що можна зробити за такої викривленої структури економіки, за наявних ресурсів, і що з цих ресурсів можна перенаправити з приватних роздутих кишень на суспільні цілі.

Отже, визначивши структурні зміни у ВВП країни (суми валових доданих вартостей галузей), постає питання, яким чином наповнює державний бюджет та чи інша галузь економіки. Співставимо рівні оподаткування в галузевому розрізі, що дасть нам змогу робити висновки про неоподаткованість деяких із них (табл. 2).

Згідно даних аналізу можна виділити кілька особливостей. По-перше, агропідприємствами, що створюють дедалі більшу частку ВВП країни, за останні три роки сплачено мізерних 0,6% від «чистих податкових надходжень» усіх видів економічної діяльності. Це в 20 разів (!) менше за ту частку ВВП, яка створюється галуззю. А це означає, що ставка української влади на аграрний сектор як «одну з найбільш перспективних галузей, що забезпечують зростання нашої економіки» [привітання прем’єра] виглядає не так райдужно. Слід зазначити, що така залежність характерна не лише для України, але й для інших країн периферії. Адже, як доводить одна з дослідниць податкової політики Індіра Раджараман [Taxing Agriculture in a Developing Country: A Possible Approach], чим більшу частку займає агропромисловість в структурі економіки, тим менше податків акумулює держава, і взагалі ця галузь, незважаючи на її прибутковість, вирізняється складністю у зборі податків.

Табл. 2: Порівняння галузей економіки за податковими надходженнями і створенням Валового внутрішнього продукту України за 2012-2014 роки. (млн. грн.)

23

Джерело: розраховано на основі даних публічних запитів від Фіскальної служби України.

Загалом, потрібно розуміти, що самі по собі іноземні інвестиції (в тому числі на приватизацію залишків державної інфраструктури в сільськогосподарському секторі), котрі так активно кличуть на українські землі [Дорожня карта реформ агросектору], без зміни системи перерозподілу прибутків, не означатимуть позитивних економічних змін. Адже такий ріст, якщо він у грошовій формі осідатиме в невеликого кола осіб, нічого хорошого для розвитку країни не дасть.

Другою особливістю виділимо велику частку податкових надходжень від реальних секторів економіки, в яких держава або зберігає значну частину підприємств, або все ще за інерцією залишає за собою вагомий інструмент податкового перерозподілу – енергетика (13,7%), транспорт (10,1%), добувна промисловість (19,8%). Ці три галузі дають сукупно майже половину всіх податкових надходжень до держбюджету. Зауважимо, що в разі реалізації курсу масштабної приватизації залишків державних монополій, можна прогнозувати і відповідне зменшення  податків (внаслідок скасування для них спеціального режиму оподаткування держпідприємств, застосування приватними власниками мінімізаційних схем тощо), а значить – і зменшення фінансування соціальних та інвестиційних проектів на макрорівні.

По-третє, бачимо низький рівень оподаткування тих секторів, які також значною мірою контролюються державою, але виконують соціальну функцію (держуправління, освіта, медицина, спорт), що видається цілком логічним, адже ці галузі дотуються з державного бюджету країни.

І останнє – це ситуація в переробній промисловості. Як бачимо, обсяги відшкодування ПДВ таким підприємствам перевищують за останні три роки суму усіх сплачених ними податків. І це спостерігається протягом кожного досліджуваного року. За таких умов майже 21,8% чистих податкових надходжень збирається з підприємств торгівлі й ремонту, і більшу частину з них становить непрямий податок на додану вартість, який у підсумку лягає на плечі простих споживачів.

Перейдемо до аналізу експортного потенціалу. Оскільки Україна зберігає тенденції переорієнтації на зовнішні ринки (частка як експорту, так і імпорту за підсумками 2014 року становить близько половини ВВП країни, що значно перевищує середньосвітове значення в 30% [Держстат, World bank]), то цікавим є дослідження ситуації з оподаткуванням в експортних галузях. Звісно, можна спитати, чи не варто збільшувати податковий тиск на переробну промисловість, яка взагалі не наповнює бюджет. Ми не заперечуємо необхідності викриття мінімізаційних податкових схем і в переробній промисловості, але потрібно пам’ятати, що ці підприємства зазнаватимуть все більшого конкурентного тиску внаслідок подальшого відкриття ринків для продукції з Європейського Союзу, і для виживання потребуватимуть певної підтримки, в тому числі фіскальної [Асоціація з ЄС: наслідки для економічного розвитку та ринку праці в Україні]. Розвиток саме переробної промисловості, особливо високотехнологічних галузей, таких як машинобудування, приладобудування та інших, на нашу думку має бути пріоритетним у державній політиці. Тому наступним критерієм відбору галузей економіки, які можуть принести додаткові податкові надходження в бюджет країни, є їхній експортний потенціал.

На жаль, структура українського експорту залишається низькотехнологічною (рис. 1). Частка високотехнологічної продукції коливається протягом останнього десятиріччя в межах 5-6%.

4

Рис. 1. Частка високотехнологічного експорту в загальному експорті країн [World bank].

Для прикладу ми навели порівняння з іншими країнами, в тому числі з Китаєм, результатом цілеспрямованої політики з підтримки інноваційного розвитку якого є зростання hi-tech виробництва і, відповідно, частки його в експорті (до 27% у 2013 році). Слід також зазначити, що вихід на світовий ринок українських виробників високотехнологічних товарів надзвичайно ускладнений протекціоністськими заходами розвинутих країн світу щодо захисту своїх ринків, а також значним відставанням України у використанні досягнень НТР та, відповідно, низької конкурентоздатності вітчизняної продукції.

Але якщо розглядати погалузево зміни в цих умовно «відсталих» сферах, то за останнє десятиліття в структурі їхнього експорту відбулися значні зрушення. Так, у 2005 році провідне місце в експорті України займала продукція чорної металургії на рівні 45%, транспорт, продукція приладобудування і машинобудування — 13%, хімічної промисловості — 10%, і сільського господарства — лише 13%. Це зумовлювало певну монокультурність експорту. Проте з 2008 року частка в експорті товарів сільського господарства почала поступово зростати, досягнувши 19% в 2011 році, в той час як зниження світових цін та попиту на чорні метали призвело до падіння їхньої частки до 27%. А вже з 2012 року пальма першості остаточно перейшла до товарів сільського господарства та харчової промисловості (1-24 груп УКТ ЗЕД), які на поточний момент є одними з основних джерел валютних надходжень в Україну. Більше того, сьогодні спостерігаємо виникнення тенденції утвердження нової, «аграрної» монокультурності українського експорту (табл. 3). А враховуючи значні капіталовкладення протягом останніх 5-7 років, які відбувались у технологічне переоснащення агровиробництва (розвиток інфраструктури зберігання, транспортування і перевантаження в портах), сільське господарство займе лідерство серед експортних галузей у наступному десятилітті.

Цікаво, що в 2014 році експорт агропродовольчих товарів продемонстрував лиш незначне падіння порівняно з 2013-м, лише на 2%, тоді як деструктивні процеси в інших галузях, загострення геополітичної та фінансової кризи в країні призвели до падіння експорту продукції металургії на 10%, хімічної промисловості – на 30%, а транспорту – на 57% відповідно.

Табл. 3: Динаміка експорту та торгового сальдо України в розрізі галузей в 2013-2015 рр.

6

Джерело: розраховано на основі даних Державної служби статистики України.

Враховуючи те, що частина потужностей цих галузей або знищені в результаті бойових дій на сході країни, або знаходяться на непідконтрольних українській владі територіях, перспективи збільшення податкових надходжень від такого виробництва є дуже низькими. Крім того, через часткову втрату ринків збуту країн СНД, такі галузі як приладобудування, виробництво скляних виробів, легка промисловість фактично знаходяться в стані виживання. З огляду на це, зростання податкового навантаження на них тільки посилить стагнаційні процеси в цих галузях. Високий попит на сировинні товари на світовому ринку, разом зi згортанням високотехнологічних галузей, фактично робить пріоритетними в українському експорті АПК, добувну і переробну галузі (сектори низької технологічної обробки).

Загалом же, якщо аналізувати причини стійкого зовнішньоторговельного дефіциту (позитивне сальдо спостерігалося лише у вищезгаданих трьох галузях та деревообробній промисловості), то вони полягають у системних диспропорціях розвитку української економіки, які діяли тривалий час і сформували її сучасну структуру. Зміна структури ВВП і експорту в розрізі галузей спричинює об’єктивну необхідність зміщення податкового тягаря з одних сфер господарювання на інші. В нашому випадку це однозначно стосується аграрної сфери, що обґрунтовано вище. Цікаво також дослідити ситуацію з гірничодобувною галуззю. Адже, незважаючи на порівняно велику частку податкових надходжень від підприємств галузі, перевірки потребує теза про недооподатковані надприбутки і масштабне виведення капіталів з країни. Є підстави стверджувати, що такі прибутки, які традиційно виводяться з-під оподаткування через офшорні схеми, продовжують зростати в умовах стрімкої девальвації гривні та зменшення у валютному вираженні собівартості проданої закордон продукції.

У наступних матеріалах наших досліджень спробуємо дати конкретну оцінку ситуації з оподаткуванням у цих галузях і запропонувати можливі варіанти зміни фіскальної політики, яка була б спрямована на справедливіший розподіл створюваного в країні прибутку і розвиток в інтересах більшості українського суспільства.

Оригінал публікації

Джерела:

  1. Indira Rajaraman, Taxing Agriculture in a Developing Country: A Possible Approachhttp://www1.worldbank.org/publicsector/LearningProgram/PracticalIssues/papers/Taxation%20of%20agriculture/Rajaraman_feb04.doc
  2. Асоціація з ЄС: наслідки для економічного розвитку та ринку праці в Україні / За заг. ред. З. Поповича. – К.: Центр соціальних і трудових досліджень, 2015 р. – 83 с.
  3. Визначено перелік 73 країн світу, операції з якими відносяться до контрольованих у трансфертному ціноутворенні. Урядовий кур’єр, 2014. Доступ 06.08.2015 за адресою:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/viznacheno-perelik-73-krayin-svitu-operaciyi-z-yak/
  4. Івченко В., 2015. ДПЗКУ веде до дефолту України. Доступ 06.08.2015 за адресою:http://www.epravda.com.ua/columns/2015/05/29/544120/
  5. Каплюк К., Дєнков Д., 2015. Як ДПЗКУ перетворилася на корпорацію монстрів. Доступ 06.08.2015 за адресою: http://www.epravda.com.ua/publications/2015/05/18/542702/
  6. Кучерявенко М., Великобританія, Німеччина та Кіпр: особливості оподаткування прибутку підприємств. Доступ 06.08.2015 за адресою: http://kucheryavenko.com.ua/velikobritaniya-nimechchina-ta-kipr-osoblivosti-opodatkuvannya-pributku-pidpriyemstv
  7. Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, 2015. Реформа управління державною власністю. Доступ 06.08.2015 за адресою:http://www.reforms.in.ua/sites/default/files/upload/docs/ukr_soe_reform_30_june_yellow.pdf
  8. Олексій Павленко, Дорожня карта реформ агросектора. Доступ 06.08.2015 за адресою:http://www.epravda.com.ua/columns/2015/07/13/550431/
  9. Офіційна інтернет-сторінка Державна служби статистики України. http://www.ukrstat.gov.ua/
  10. Офіційна інтернет-сторінка Державної казначейської служби України. Доступ 06.08.2015 за адресою:  за адресою: http://treasury.gov.ua.
  11. Офіційна інтернет-сторінка Державної фіскальної служби України. http://sfs.gov.ua/
  12. Офіційна інтернет-сторінка Національного банку України http://www.bank.gov.ua
  13. Постанова КМУ № 271 від 12.05.2015 р. «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році. Доступ 06.08.2015 за адресою: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248161654
  14. Прес-служба Мінагрополітики, 2015. За фактами нанесення збитків ДПЗКУ у 2013-2014 р. відкрито 94 кримінальних провадження. Доступ 06.08.2015 за адресою:  http://minagro.gov.ua/node/17076
  15. Привітання Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка працівникам сільського господарства. Доступ 06.08.2015 за адресою: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247751334
  16. Сиченко К, Марчак Д., Швейцарія може втратити статус податкової гавані. Як це відіб’ється на українському бізнесі? Доступ 06.08.2015 за адресою: http://news.finance.ua/ua/news/-/295453/shvejtsariya-mozhe-vtratyty-status-podatkovoyi-gavani-yak-tse-vidibyetsya-na-ukrayinskomu-biznesi
  17. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Доступ 06.08.15 за адресою:http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/ru/publish/article?art_id=246581344&cat_id=223223535
  18. Шавалюк Л., 2013. Журнал «Український тиждень» від 13 травня 2015 року. «Олігархічний бізнес стає тягарем для економіки». Доступ 06.08.2015 за адресою:  http://tyzhden.ua/Economics/88648

Post a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Top