Хто і з ким виходить на протести

Андрій Гладун

На графі зображені зв’язки усіх організацій, партій, неформальних ініціатив та профспілок, що за 2012 рік взяли участь у щонайменше 3 протестних акціях (за даними моніторингу Центру соціальних і трудових досліджень).

Наявність зв’язку між двома організаціями означає спільну участь (сплановану чи спонтанну) у принаймні одній акції.

2012 рік став рекордним за кількістю протестів та запам’ятався кількома гучними протестними кампаніями. Серед них кампанія щодо мовного закону, електоральні протистояння політичних сил, протести працівників Академії наук України, справа Оксани Макар та інші.

Найбільше протестних акцій серед партій за 2012 рік провела ВО «Свобода» – вона взяла участь у щонайменше 518 протестах. Серед непартійних організацій найбільше – 61 раз – протестували націоналісти з «Автономного опору». Середня кількість протестів на одну партію, що потрапила до мережі – 81, але значно менша кількість подій в середньому припадає на одну непартійну організацію – всього близько 11.

Можемо побачити велику кількість спільних акцій для опозиційних політичних партій та непартійних правих організацій – це, в першу чергу, наслідки мовної кампанії. 10% усіх протестних подій в Україні у 2012 році стосувались мовного питання.

Мовна кампанія стала свідченням ідеологічної близькості правих центристів та крайніх правих в українській політиці, як, наприклад, «Просвіти» та багатьох крайніх правих, що часто протестували разом. Крім цього, мовні протести були потужним засобом передвиборчого піару для опозиції.

У 2012 році також відбулась велика кількість спільних електоральних акцій партій об’єднаної опозиції (товщі лінії позначають більшу кількість спільних подій). Така активність пов’язана з передвиборними акціями та післявиборчим протистоянням у деяких округах.

На відміну від правих партій та непартійних організацій, помітна відсутність співпраці між партійними та непартійними лівими. Ліві організації та профспілки протестують спільно між собою та окремо від інших, натомість старі ліві партії спекулюють на тематиці російського націоналізму та мовного закону спільно з проросійськими правими – «Дозором» та «Російським блоком», також Партією Регіонів.

Ліві та праві в протестній активності є розрізненими, однак, цікава позиція «Фундації регіональних ініціатив» щодо них. Піднімаючи питання, що відповідають профілям ідеологічно-відмінних організацій, вона протестувала і з правими щодо мови, і з лівими щодо комунальної інфраструктури та освіти, і з лібералами щодо захисту громадянських прав.

Також помітною є відсутність співпраці політичних партій з правозахисними організаціями, такими як, Міжнародна Амністія, та організаціями чорнобильців та афганців («Ніхто, крім нас» та «Союз Чорнобиль України»).

Особливо разюче це виглядає на фоні гучної протестної кампанії 2011 року на захист прав пільговиків, до якої намагались долучитись різноманітні політичні партії, такі як КПУ, Батьківщина та інші. Коли кампанія втратила свій резонанс, політичні партії перестали її підтримувати. Однак, питання лишилось актуальним, оскільки закон, проти якого протестували пільговики, був таки прийнятий у червні 2012 року під шум мовної кампанії.

Слід додати, що у 2012 році також відбулась велика кількість протестів, що не зафіксовані у даній мережі. У першу чергу, це соціально-економічні протести, кількість яких від загальної становила 43 відсотки, однак більшість із них (58%) відбувалися за участі виключно неформальних аполітичних ініціатив незадоволених громадян.

У випадку, якщо такі ініціативи неможливо було ідентифікувати за назвою, протести не потрапляли до мережі, що, однак, не применшує їхньої важливості.

Візуалізація: Діана Єременко

Post a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Top