Хроніка протистояння в Донецьку: як абсурдне переконання влади вбило людину. Спеціальний огляд

З 19 по 25 листопада моніторинг Центру соціальних і трудових досліджень зафіксував 57 протестів, 9 негативних та 4 позитивних реакцій на протести. А наприкінці тижня, 27 листопада, вперше за більше як два роки ведення моніторингу було зафіксовано загибель людини під час розгону протесту. Щоб зрозуміти чому і як це сталося, варто прослідкувати розгортання конфлікту в Донецьку від самого початку подій у більш широкому контексті виступів «чорнобильців» та «афганців» у різних куточках країни.

Починаючи з 1 жовтня в Україні відбулося 93 протести пов’язаних із соціальними виплатами та пільгами, в яких брали участь, в тому числі, й чорнобильці та ветерани Афганістану. 16 разів влада негативно реагувала на ці виступи. Таким чином, кожен шостий з таких протестів зазнавав репресій.

Інша суттєва відмінність виступів пільговиків: якщо зазвичай протести найчастіше відбуваються на вулицях Києва, то в останній тиждень Донецьк став епіцентром протестних подій. Хоча за даними минулого року Донецька область не відзначалася високою протестною активністю (див. річний звіт ЦСТД, с. 9).

Ще 28 вересня пільговики Донеччини розклали наметове містечко під стінами Пенсійного фонду, вимагаючи не зменшувати їм виплати. 1 жовтня, зважаючи на обіцянки губернатора виконати їх вимоги, протестувальники розійшлися по домівках. У жовтні під стінами владних структур Донецька відбувається ще як мінімум два пікети – один із них спрямований проти сумнозвісного законопроекту № 9127, на іншому навіть піднімається питання не лише збереження існуючих пільг, а й їх розширення.

Приходить листопад, в першій половині якого пільговики Донеччини виходять на ще п’ять пікетів. На деяких із них звучали ширші вимоги незадоволення політикою чинної влади. 14 листопада громадяни захоплюють будівлю обласного управління Пенсійного фонду.

Варто зазначити, що донецькі чорнобильці не були першими, хто захоплював приміщення під час протестів пільговиків. Більше того, ми зафіксували хвилю захоплень у різних містах України. Піонерами у цій справі стали пільговики Харківщини. 25 жовтня в місті Лозова Харківської області захопили районне управління Пенсійного фонду. Протестувальники покинули його лише через чотири дні – 28 жовтня. І того ж дня їх вчинок повторили в Харкові, а 1 листопада –  в Житомирі. У Львові управління Пенсійного фонду захоплювали аж двічі – 16 та 21 листопада.

Однак загалом у інших містах України пільговики лише час від часу виходили на пікети, які зрідка закінчувалися захопленнями приміщень. У Донецьку все вийшло інакше – окупація управління Пенсійного фонду стала не кульмінацією кампанії, а початком систематичного протесту. 15 листопада під будівлею чорнобильці встановлюють наметове містечко та оголошують голодування. Самі по собі ці дії не є чимось особливим – подібні акції демонстрації рішучості трапляються досить часто. Але не часто вони є такими довготривалими та багатолюдними, якими вони були в Донецьку.

Одразу після захоплення управління Пенсійного фонду, його голова йде у відставку. Донецька обласна рада виділяє 40 000 грн. на допомогу кільком пільговикам. Але це, очевидно, не те, чого хотіли добитися чорнобильці і, замість того, щоб розійтися по домівках, вони із дня в день продовжують протест.

Влада переходить від подачок до погроз. 16 листопада пільговикам пропонують звільнити приміщення управління, погрожуючи застосуванням сили. Однак погрози батогом, як і крихти пряника, не спрацьовують і протистояння триває. Десятки людей госпіталізовані через погіршення здоров’я, їм на зміну приходять інші.

22 листопада Донецька міська рада подає позов до Донецького окружного адміністративного суду проти чорнобильців, вимагаючи, щоб вони припинили свій протест. 23 листопада Кабінет міністрів приймає постанову про підвищення пенсійних та інших виплат чорнобильцям. Однак, виконання цієї постанови виглядає досить сумнівним, зважаючи на дефіцит бюджету, і залишається незрозумілою доля заборгованості держави перед пільговиками. Цього ж дня Донецький окружний адміністративний суд задовольняє позов міської ради. У наметовому містечку виконувати постанову суду відмовляються і очікують штурму. Його чекатимуть ще цілих 5 днів.

27 листопада, в неділю ввечері, міліція та невідомі люди штурмують наметове містечко. Близько 19:10 гине шахтар-інвалід Геннадій Конопльов.

Хтось може зазначити, що люди, які 27 листопада виконували рішення суду, не хотіли такого трагічного наслідку. Але ця смерть стала логічним результатом незвичайно великої концентрації репресій проти протестів пільговиків. А ще більше  – логічним результатом абсурдного переконання влади, що вона може вирішувати як, коли і доколи громадяни реалізовують своє право на протест.

У контексті минулого тижня не можливо не згадати відзначення Дня свободи 22 листопада. Короткий, концентрований виступ проти влади у Києві та серія хаотичних і малочисельних виступів у регіонах лише підкреслюють контраст із протестами пільговиків. Вихідна точка незадоволення політикою влади значно змістилася за останні роки. Якщо сім років тому симпатії (чи, радше, антипатії) до одного із політиків розділили країну навпіл, то зараз незадоволення змістом державної політики об’єднує народ проти правлячого класу.

Показники щодо кількості протестів та репресій можуть незначною мірою змінюватися, оскільки про деякі події ЗМІ повідомляють із запізненням. Щодо джерел інформації про згадані події просимо звертатися за контактами нижче. При розрахунку кількості протестів не враховувалася їхня тривалість.

Контакти:

Володимир Іщенко   + 38 097 3964499

Оксана Дутчак           + 38 050 7019871

info@www.cslr.org.ua

Post a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Top