Гаряча весна 2012 року: сплеск протестної активності

Результати моніторингу за 2011 р. та початок 2012 року (до 18 травня 2012 р.) виявили такі основні тенденції:

У 2011 році було зафіксовано майже стільки же протестних подій, як і в 2010 році (2277 і 2305 відповідно). Після спаду протестної активності в січні 2012 року та, особливо, лютому внаслідок репресій проти кампанії чорнобильців та тривалих морозів, у березні стався справжній сплеск протестів. Зафіксовано 317 протестних подій, що є абсолютним місячним рекордом від початку моніторингу і перевищує кількість протестів навіть у листопаді 2010 р. під час Податкового Майдану. Протестна активність в квітні дещо спала – до 267 протестних подій – але все ще лишається на досить високому рівні. Попередні показники за травень вказують на те, що кількість протестів і в минулому місяці була не менш високою.

Водночас чисельність протестів майже не змінилася. Як і в 2011 році, на початку 2012 року серед тих подій, для яких була повідомлена приблизна чисельність, переважали протести за участі менше 100 чоловік.

У минулому році протестна активність була найбільшою у таких областях: Київській та м. Києві (417 протестів), Харківській (191), АР Крим та м. Севастополі (160), Донецькій (155), Львівській (146). На початку 2012 р. на друге місце за кількістю протестів після Києва вийшла Львівська область (91 протест) і відносно зменшилася протестна активність у Криму (67). Загалом якщо в 2011 році частка протестів у Східному регіоні суттєво перевищувала частку протестів у Західному регіоні (25% і 19% від усіх протестів в Україні відповідно), то на початку цього року протестна активність на Заході та на Сході майже зрівнялася (22% і 21%).

Соціально-економічні протести продовжують складати найбільшу частку серед протестних подій. У минулому році 60% усіх протесів піднімали соціально-економічні питання, і лише по 25% піднімали ідеологічні та політичні питання, а 17% питання захисту громадянських прав (деякі протести могли піднімати питання різних типів одночасно, тому сума більше 100%). На початку 2012 року частка соціально-економічних протестів дещо зменшилася і зросла частка політичних (54% і 30% відповідно). Серед соціально-економічних проблем найчастіше у протестах на початку цього року продовжували фігурувати питання забудови міського простору, інтересів дрібного бізнесу, державних соціальних виплат. При цьому зросла кількість протестів, викликаних «оптимізацією» сфери охорони здоров’я та закриттям поліклінік.

Політичні партії лише незначним чином збільшили свою протестну активність порівняно з минулим роком. На початку 2012 року вони брали участь у 36% протестних подій (у 2011 р. – у 34%). При цьому суттєво зменшилася частка участі громадських організацій (впала до 20% з 29%), які були основою мобілізації під час протестних кампаній дрібних підприємців та пільговиків. Як і в минулому році, близько третини протестів – 32% – проходять без участі жодних партій, громадських організацій, профспілок або ж непартійних груп з чіткою політичною ідеологією.

Як і раніше, найменшу увагу політичні партії приділяють соціально-економічним питанням, а найбільше – ідеологічним та політичним. На початку 2012 р. лише у 25% від загальної кількості протестних подій була зафіксована участь політичних партій (22% у 2011 р.), натомість в ідеологічних та політичних протестах партії брали участь у 63% і 60% відповідно. При цьому, як і в минулому році, на початку 2012 р. близько половини соціально-економічних протестів проходили за участі виключно неформальних аполітичних ініціатив.

Незважаючи на активізацію центристської політичної опозиції, радикальні партії мають непропорційно високу частку у протестній активності порівняно з їх електоральною підтримкою (і ця активність продовжує зростати). Близько половини (47%) протестних подій на початку 2012 р. проходили за участі партій крайньо правого сектору, насамперед, ВО «Свобода» (у 2011 р. в 41%). Ліві партії (у першу чергу, Комуністична партія України) брали участь у 22% протестів (у 2011 р. в 21%).

На початку 2012 року дещо зменшилася кількість протестів, які критикували центральні органи державної влади – Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Президента – впавши до 29% з 37% у 2011 р.

Переважна більшість (78%) протестів має мирний, конвенційний характер – мітинги, пікети, демонстрації, марші, наметові містечка тощо. Однак, на початку 2012 р. протести стали трохи більш радикальними: 17% протестів мали конфронтаційну (передбачали не лише звернення, але й прямий тиск на опонента), а 6% – насильницьку тактику (із завдаванням безпосередньої шкоди людям або майну). У той час як у 2011 р., конфронтаційними і насильницькими були 14% і 4% відповідно.

Співвідношення репресій до протестів на початку 2012 року не було дуже великим. У середньому фіксувалося 17 репресивних подій на 100 протестних, при тому, що в 2010 і в 2011 роках цей показник складав 19:100. Однак, протягом останніх тижнів у першій половині травня кількість репресій зросла до 25 репресивних подій на 100 протестних. При цьому рівень поступок у відповідь на протести так само був невисоким – у середньому 5 позитивних відповідей на 100 протестів (у 2010-2011 роках – 6:100).

Керівник проекту моніторингу протестів, репресій і поступок, кандидат соціологічних наук Володимир Іщенко відзначив: “Якщо на початку 2012 р. ми не спостерігали таких масових консолідованих протестних кампаній як восени минулого та позаминулого років, це зовсім не означає, що українські громадяни задоволені своїм соціально-економічним становищем. Навпаки, висока чисельність протестних подій може передвіщати нову хвилю загальнонаціональної мобілізації. Адже саме перед парламентськими виборами уряд буде найбільш схильний йти на поступки протестувальникам”.

Post a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Top